Захар Беркут - Злодійські руки простягаються, щоб обдерти ті срібні окови з нашого колісця, щоб ослабити і ногами потоптати наш громадський лад, при якім нам так добре жилося!, Максим - — Що ж, — сказав він, — дурна звірюка той ведмідь, самотою держиться. Якби вони зібралися докупи, то хто знає, чи й стадо вовків дало би їм раду., Мирослава - Сам ти вчив і наказував мене дити по правді й говорити правду! Невже ж тепер нараз правда так дуже опротивіла тобі?, громада - Станемо в обороні своєї свободи, хоч би прийшлося нам і остатню краплю крови пролити!, бояри - Цур їм, тим проклятим ведмедям! — говорили деякі. — Нехай тут хоч жиють, хоч гинуть собі, чи ж нам для них нараджувати своє життя?, лікар - Е... се для того не вдається, що ти самовільно завдав собі рану. такої рани замовити не можна., Митько Вояк - У його дружині я служив і був у битві над Калкаю., Пета-бегадир - Впору приходиш... ми дожидали свого союзника., Бурунда-бегадир - Подвійний зраднику — се твоя вина! Ти запровадив нас у сесю западню відки ми вийти не можемо!, Тугар Вовк - За мої заслуги князь Данило надгородив мене землями й лісами в Тухольщині., оповідач - Давне громадство давно забуте і, здавалось би, похоронене. Та ні! Чи не нашими дням судилося відновити його?, дружинники Тугара Вовка - Робіть, що вам повелено, і, коли буде ласка батьків ваших, ми будемо просити їх, щоб приняли нас до своєї громади.,

персонаж / цитата "Захар Беркут"

etter
Innebygd

Ledertavle

Visuell stil

Alternativer

Bytt mal

Gjenopprett automatisk lagring: ?