Доричний ордер (або Дорійський ордер) — був одним з трьох ордерів давньогрецької або класичної архітектури. Розрізняють грецький і римський доричний ордер. Останній має різновиди — римський з мутулами і римський з зубцями (дентикулами)., Іонічний ордер (або Іонійський ордер) — один з трьох ордерів давньогрецької або класичної архітектури. Від більш раннього доричного ордера відрізняється більш стрункими пропорціями й декором усіх його частин., Візантійський стиль — стиль київської архітектури, який сформувався під впливом зодчих Херсонеса, Візантії, Малої Азії, досягнень візантійської культури, християнського світогляду. Характеризується сполученням базиліки з центральною будовою., Романський стиль (лат. — римський) — напрям у мистецтві X—ХІІ, що панував у Західній Європі та в Україні, витоки якого походять з давньоримської культури., Готичний стиль (італ.— готи, за назвою племені готів) — художній стиль середньовічної Європи (X—XV ст.), який ґрунтується на народних традиціях готів (германців). В архітектурі характеризується вертикалізмом конструкцій, каркасним перекриттям, чіткістю ліній, незвичністю, використанням скульптур, вітражів. Стиль набув значного поширення в живописі. Шедевр готики — Нотр-Дам де Парі (собор Паризької Богоматері), Українське (козацьке) бароко — стиль, якому притаманні основні риси європейського бароко, але для нього характерна більша стриманість, розважливість, поміркованість, урочистість, величність. Бароковий храм чи споруда сприймається як скульптура, у просторово-архітектурно-ландшафтному ансамблі. Зразки бароко: Успенський собор, церкви Богородиці, Феодосії, Воскресіння в Печорській лаврі, церква Спаса на Берестові, дзвіниця Степана Ковніра та Йоганна Готфріда Шеделя в Печерській лаврі, Козелецький собор і будинок канцелярії в Чернігові та майже всі храми XVII—XVIII с, Класицизм (лат. — взірцевий) — художній стиль у європейському мистецтві XVII — початку XIX ст., у якому втілювалось прагнення до відображення героїчних і моральних ідеалів, звернення до форм античного мистецтва як естетичного взірця, до суворої впорядкованості логічних і гармонійних образів., Міський пейзаж. Пейзажний стиль один з найбільш різнопланових. Однак зараз все популярнішими стають зображення урбаністичних ландшафтів, вулиць, будинків, архітектурних об’єктів., Модернізм. Ця течія (від лат. «Modernus» - «сучасний») стала переломною у світовому мистецтві. Майстри перестали показувати навколишній світ, звернувшись до бачення, почуттів і переживань автора. Часто такий підхід супроводжувався епатажем, викликом, ламанням усталених канонів. Втім, вважається, що саме це дозволяє зобразити справжню дійсність, внутрішню свободу, прагнення до прогресу. До напрямку належать дадаїзм, імпресіонізм, кубізм, сюрреалізм, футуризм, експресіонізм та ін., Кубізм  Походження даного жанру вельми незвичне: вважається, що поштовхом до його зародження став лист Поля Сезанна до Пабло Пікассо, в якому він радить молодому живописцю розглядати натуру як поєднання простих геометричних форм. Тому майстри-кубісти, які працювали на початку ХХ ст., зображували реальність як набір умовних стереометричних об’єктів і площин. Так, в подібній техніці виконані деякі полотна Пікассо («Авіньйонські дівиці», «Акордеоніст»), картини Хуана Гріса, Марселя Дюшана, С. І. Щукіна., Поп-арт . Так скорочено називають течію популярного або природного мистецтва, яка виникла в Західній Європі і США в 1950-1960-х рр. Його представники (Енді Уорхол, Джаспер Джонс, Рой Ліхтенштейн) демонструють глядачам об’єкти масової культури, речі домашнього вжитку, упаковки товарів і навіть фрагменти різних механізмів, поміщені в інший контекст. Вважається, що це дозволяє примиритися зі світом банальностей і вульгарності, кинути виклик повсякденності, побачити красу в щоденній рутині., Сюрреалізм. Характерні ознаки цієї течії, яка виникла у 1920-х рр. у Франції, - алюзії, парадоксальні поєднання форм, деформація реальності. Вона покликана підняти глядача, відокремити дух від реальності, розірвати буденні уявлення про світ. Найбільші майстри-сюрреалісти: Сальвадор Далі, Макс Ернст, Рене Магрітт., Симіволізм. Течія одна з найбільших в мистецтві XIX-XX ст. Майстри намагалися відобразити життя душі – неясне, невиразне, повне переживань і тонких почуттів, таємницю буття, його містичну і загадкову сторону. У такій манері творили Михайло Врубель, Обрі Бердслі, Гюстав Моро, Ежен Кар’єр., Романтизм. Полотна живописців, які працювали в подібній манері оспівують емоції, внутрішні пориви, страхи, кохання й ненависть. За допомогою соковитих фарб і сильних, впевнених мазків художники увічнювали фантастичні пейзажі, прекрасних дівчат, буйство стихій і чарівні казки. Представники даного жанру: І. Айвазовський, Франциско Гойя, Ежен Делакруа., Абстракціонізм.Абстракціонізм — художній напрям в образотворчому мистецтві XX ст., який характеризується абстрагуванням художніх образів від конкретних об'єктів, формалізацією композиції. Абстракціонізм має дві течії: супрематизм і абстрактний експресіонізм., Відродження або Ренесанс. Ця епоха (XIV-XVI ст.) стала культурним розквітом європейської історії. Майстри почали працювати зі світськими сюжетами, оспівувати гуманістичні ідеали і античність як ідеальний приклад світового порядку. Традиційні релігійні сюжети наповнюються мирським змістом, наростає реалістичність робіт (вони пишуться з урахуванням законів анатомії та лінійної перспективи), у картин з’являється пластичний обсяг, а на задньому плані зображуються пейзажі або інтер’єри. Відродження також було періодом розвитку пейзажного живопису, де природа стала окремим об'єктом дослідження та втілення естетичного задоволення. Знамениті майстри Відродження: Сандро Ботічеллі, Леонардо да Вінчі, Рафаель Санті, Мікеланджело Буонарроті, Тиціан., Імпресіонізм Стиль зародився в XIX ст. у Франції. Його представники Едуард Мане, Клод Моне, Едгар Дега, Альфред Сіслей, Сезанн писали дрібними і контрастними мазками, накладаючи їх відповідно до теорій кольору. Завдяки цьому майстрам вдавалося створювати роботи, не змішуючи фарби на палітрі (це дозволило їм працювати на відкритому повітрі – ще одна особливість імпресіонізму), а також відмовитися від чорного кольору. Художники намагалися вловити швидкоплинне враження від природи (звідси і назва стилю), передати відносність сприйняття. Художники імпресіонізму часто працювали натурою, зафіксовуючи швидкість зміни світла і атмосферних умов в своїх полотнах. Імпресіонізм досі залишається одним з найпопулярніших та визначних стилів в історії мистецтва., Матисс " Танець" - Формалізм — позиція в мистецтві, яка стверджує пріоритет форм над змістом., Академізм Академізм — художній напрям, який характеризується догматичним наслідуванням класичних зразків, визнаних неперевершеними. Характерний для художників кінця XVI — початку XVII ст., орієнтованих на закріплення досягнень майстрів античності та італійського Відродження., Авангардизм (фр. — передовий загін) — умовна назва анти реалістичних течій та напрямів у художній культурі XX ст. Термін «авангардизм» виникає на початку XX ст., стверджується в 50-ті роки. Авангардизм відмовляється від гуманістичних та реалістичних традицій, перетворює пошуки нових образотворчих засобів на самоціль. Принципи авангардизму знайшли вирішення в літературно-художніх течіях — експресіонізмі, дадаїзмі, кубізмі, футуризмі, сюрреалізмі, а також у літературі «потоку свідомості», «драми абсурду». У музиці до авангардизму належить серійна та конкретна музика.,

Стилі у мистецтві

bởi
Nhúng

Bảng xếp hạng

Thẻ thông tin là một mẫu kết thúc mở. Mẫu này không tạo điểm số cho bảng xếp hạng.

Phong cách trực quan

Tùy chọn

Chuyển đổi mẫu

Bạn có muốn khôi phục tự động lưu: không?